"Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма..."
Тарас Шевченко
Не гріє сонце на чужині
"Не гріє сонце на чужині,
А дома надто вже пекло.
Мені невесело було
Й на нашій славній Україні.
Ніхто любив мене, вітав,
І я хилився ні до кого,
Блукав собі, молився богу
Та люте панство проклинав.
І згадував літа лихії,
Погані, давнії літа,
Тоді повісили Христа,
Й тепер не втік би син Марії!
Примітки
1 – Лизогуб Андрій Іванович (1804—1865) — поміщик с. Седнев [...]
До А.Лизогуба (Орская крепость, 22 Октября 1847)
Добродію і друже!
На другий день, як од вас поїхав, мене [...]
До А. Лизогуба (Орская крепость, 9 травня 1848)
Воістинно воскрес!
Спасибі тобі, щирий мій друже, і за папір, і [...]
До А. Лизогуба (Орская крепость, 7 березня 1848)
Не знаю, чи зраділа б так мала ненагодована дитина, побачивши [...]
До А. Лизогуба (Орская крепость, 8 листопада 1849)
Друже мій єдиний! Позавчора вернувся я із того степу киргизького [...]
До А. Лизогуба (Новопетровское укрепление, 16 липня 1852
Единый друже мой! Не прогневались ли вы за что на [...]
До А. Лизогуба (г.Оренбург, 14 березня 1850)
Друже мій єдиний!
Я не знаю, що б зі мною сталося, [...]
До А. Лизогуба (Орская крепость, 11 лютого 1848)
Всяк друг речет:17 содружихся ему и аз: но есть именем [...]
До А. Лизогуба (Орская крепость, 11 грудня 1847)
Великим веселієм звеселили ви мене своїм добрим, християнським листом у [...]
Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори — Все покину і полину До самого бога Молитися... а до того Я не знаю бога. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте. І мене в сем'ї великій, В сем'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом.
Тарас Шевченко