"Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма..."
Тарас Шевченко
Не гріє сонце на чужині
"Не гріє сонце на чужині,
А дома надто вже пекло.
Мені невесело було
Й на нашій славній Україні.
Ніхто любив мене, вітав,
І я хилився ні до кого,
Блукав собі, молився богу
Та люте панство проклинав.
І згадував літа лихії,
Погані, давнії літа,
Тоді повісили Христа,
Й тепер не втік би син Марії!
А нумо знову віршувать
А нумо знову віршувать.
Звичайне, нишком. Нумо знову,
Поки новинка на основі,
Старинку [...]
Меж скалами, неначе злодій
Меж скалами, неначе злодій,
Понад Дністром іде вночі
Козак. І дивиться, йдучи,
На [...]
Наймичка
Пролог
У неділю вранці-рано
Поле крилося туманом;
У тумані, на могилі,
Як тополя, похилилась
Молодиця [...]
І досі сниться: під горою
І досі сниться: під горою,
Меж вербами та над водою,
Біленька хаточка. [...]
І тут, і всюди — скрізь погано
І тут, і всюди — скрізь погано.
Душа убога встала рано,
Напряла [...]
І золотої й дорогої
І золотої й дорогої
Мені, щоб знали ни, ве жаль
Моєї долі [...]
І станом гнучим, і красою
І станом гнучим, і красою
Пренепорочно-молодою
Старії очі веселю.
Дивлюся іноді, дивлюсь,
І чудно, [...]
ФЕДОРУ ІВАНОВИЧУ ЧЕРНЕНКУ
На пам’ять 22 сентября 1859 року
Ой по горі роман цвіте,
Долиною [...]
Гоголю
За думою дума роєм вилітає,
Одна давить серце, друга роздирає,
А третяя [...]
Чи не покинуть нам, небого
Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать
Та заходиться [...]
Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори — Все покину і полину До самого бога Молитися... а до того Я не знаю бога. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте. І мене в сем'ї великій, В сем'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом.
Тарас Шевченко